Аніс – однорічна трав’яниста рослина, батьківщиною якої вважається Мала Азія. У кулінарії застосовують майже всі частини рослини: насіння анісу – в кондитерських виробах та випічці, відцвілі парасольки – у розсолах та маринадах, ароматне свіже молоде листя – у салатах та гарнірах.
Аніс має характерний пряний та освіжаючий аромат, інтенсивний, злегка солодкуватий і освіжаючий смак. Пряність широко використовували як приправу в Стародавньому Єгипті, Греції та Римі, де з ним готували м’ясні та овочеві страви. У Західній Європі, куди аніс потрапив від римлян, в Середньовіччі він був досить дорогою пряністю, – в основному його використовували у медицині.
Цікавий факт, згідно з яким аніс був особливо популярний у Великобританії в 14 столітті, де завдяки податку на аніс після пожежі був відбудований Тауерський міст.
Аніс добре поєднується з іншими прянощами, зокрема, кардамоном, фенхелем, гвоздикою, коріандром та лавровим листом. Широко застосовують його для приготування страв з морської риби для нейтралізації запаху йоду, для перших та м’ясних страв, рагу, різних соусів, консервування, а також для випічки.